Якби зібрати всі слова на світі,
І кинути в бездонну глибину,
Не доторкнешся дна, щоби закрити
Ту біль безмежну, вічну темноту.
Тебе нема, немов завіса впала,
Ти зник за обрій ,в кращії світи,
Зів`яли квіти , мов зима настала,
І холодно і тужно на душі.
Лиш в спогадах минулого зорієш,
І добрі очі сяють із небес,
У промені ти посмішкою грієш,
Лобов свою росою принесеш.
І де б вона не впала, засріблиться,
І скропить похололий стан душі,
Ти з нами був і в спогадах імлиться
Твоя рука , що поле спориші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2016
автор: горлиця