́Я твоя нав’язливість у снах,
Я твій погляд, що з’їдає до кісток.
Непомітний дотик до долонь,
Що породжує лише одну печаль.
А час проходить швидкоплинно,
Затягуючи спогади у даль
Невже ось так: «скуштуй і виплюнь»
Мов кредо в наших почуттях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670897
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: not found