Сиджу на гойдалці, гойдаюсь,
І собі пісню заспіваю,
А поряд пташечка щебече,
Аж завмирає, моє серце.
Коли я чую щасливий спів,
Не відчуваю своїх років,
Немов верта у дитячий світ,
Не хочу знать, скільки мені літ.
Вітрець тихенький, ледь гойдає,
Та сиві коси звеселяє,
Квітуча клумба, літає погляд,
Чомусь згадала, тебе поряд.
Букет великий, квітів приніс,
Я саме гойдалася тоді,
Щасливі миті відчувала,
Давно тебе, любий, кохала.
Прийшлось багато пережити,
Сімейні чвари, свята, діти,
Та ми зуміли, все це пройти,
Щоби кохання нам зберегти.
І все, як зараз, пам`ятаю,
У спогад знову поринаю,
На серці добре, відчуваю,
Хоч сиві коси й давно маю,
Я все життя, тебе кохаю.
06.06.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Ніна Незламна