Яке ж то щастя, коли в осінь - разом,
У ранню, тиху, з росами й дощем...
Коли "удвох ми" - це не тільки фраза -
Це вічність наша, втіха, тихий щем...
Де напівслові замовкають ноти,
Хоч пішки обійди усі світи -
Ріднішої душі нема на дотик,
Бо так же близько наші йдуть сліди...
Я вдячна долі за полин із медом,
За хміль, що в"ється й злизує кути...
Завжди, в усьому поряд - наше кредо...
Життя важке, та разом легше йти...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670489
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2016
автор: Наташа Марос