Милувалась зорями, ясними, казковими.
З них одну примітила давно.
В теплі ночі літні ота зірка ясна
зазирала у моє вікно.
Як вона світилася... її світло лилося...
Осявало світло те весь світ! На листках
в краплиночках, на траві в росиночках...
Я спитала: " Скільки тобі літ?
Для кого яснієшся, сріблом ясним сієшся?
Чи милуються тобою всі?"
Зірка заіскрилася, більше засвітилася
серед неба у своїй красі.
Ніжністю розлилася, радістю розсипалась
у прозорій вранішній росі.
Ходить ранок росами ніженьками босими.
Он скільки крапель ясних у руці!
Глянеш - він не знітиться,
личко щастям світиться.
Він збирає перли - промінці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2016
автор: Надія Башинська