Життя…

                 Життя...
Коли  Вона  була  вагітна  п'ятим,  
Про  Неї  говорило  все  село:
"О,  їм  би  тільки  діточок  "клепати"",
"Навіщо  того  п'ятого  було?"

"Пора  б  і  стрим  собі  вже  дати.  Годі.
На  що  біднòту  плодити  на  світ?"
Сусідка,  перестрівши  на  городі,
Також  навчала,  як  то  жити  слід:

Зроби  аборт.  Що  зможеш  ти  їм  дати?
Ось  в  мене  тільки  донечка  одна,
А  кожен  день  такі  великі  трати...
А  в  тебе  купа,    і  грошей  катма.

Від  чоловіка  твòго  толку  мало,
Ось  інші  десь  шукають  легший  хліб.
Зроби  аборт,  лишай  дітей  на  маму,
Якщо  не  він,  то  ти  збирайся,  їдь.

Але  Вона  не  слухала  нікого,
(Таких  порадниць  було  півсела),
Чекала  на  народження  малого,
І  попри  все  раділа  і  цвіла.

Їй  те  дитя  мов  додавало  сили,
Багатство  й  бідність  -все  в  житті  мине.
Вона  щодня  молилась,  і  просила,  
Лише  здоров'я.  Pешта-наживнè.

Роки  минали.  Діти  підростали.
Усякого  побачити  прийшлось...
Додому,  наче  до  гнізда  злітались,
І  стільки  в  хаті  радості  було...

А  ось  сусідська  дівчинка  не  їде,
Десь  за  кордоном  вже  багато  літ.
Допомагають  матері    сусіди,
Без  доньки  їй  не  милий  білий  світ.

Зайшла  до  Неї  саме  в  час  обіду,
Обличчя  сіре,  голос  аж  тремтить:
Я  у  притулок  для  самотніх  їду,
До  вас  я  попрощатися,  на  мить.

04/06/2016
Н.Хаммоуда.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670194
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Наталя Хаммоуда