Бузок або три кохання (продовження)
Так минуло два роки, а юнак все дивився цим особливим поглядом. Тільки у виразі його очей з’явилося ще якесь обожнювання, коли він зустрічав Наталку.
Мешкали вони в одному будинку. З її вікна було видно балкон його кімнати, і коли вона іноді крізь тюль дивилася у вікно, то помічала, що Олег дуже часто заглядає у її вікно. Це помічали і інші… Помічали сусіди,
Однокласники і його батьки.
Він народився у сім’ї військового офіцера. Мама працювала інженер Бузок або три кохання (продовження)
ом, а
молодший брат навчався у школі. Виховували їх достатньо немилосердно
на погляд інших школярів: пригнічували і залякували, часто дорікали і подавляли будь яку ініціативу і бажання. Але це ж підлітки! Хай буде, що буде, а ми зробимо своє! Так і було. Всі заборонені батьками вчинки успішно
здійснювалися за підтримки однокласника і до того ж сусіда Ігорка.
Ігор виховувався у родині генерала. Батька він бачив рідко, тому перебував під опікою мами, дуже доброї, спокійної і ввічливої жінки. Вона любила і розуміла свого сина.
І ось наступила чарівна весна… Вона буяла духмяним ароматом усіх квітів світу, наповнювала повітря неперевершеною свіжістю новизни, очікуванням чогось особливого і неповторного в житті! Та не дарма весну визнають порою кохання, що оспівана усіма поетами.
Весна… відкрий вікно назустріч вітру,
Оновленим і ніжним почуттям!
І розкажи про цю любов усьому світу,
Яка ніколи не піде у небуття!
Цвіте бузок, п’янить духмяним ароматом,
Наповнює дурманом голову твою.
Дивись, а сонця блиск у сто каратів,
Якщо з тобою поруч є, кому сказать «люблю».
Рясно цвіте бузок із дитинства, але манить і приваблює, п’янить і надихає вже не дитяче, а дівоче серце Наталі. Ніби вона очікує чогось нового і незвіданого у своєму житті. І ось воно приходить на поріг дівочої долі… Це нове, чарівне, оманливе почуття. На улюбленому з дитинства Наталею пагорбі невпевнений у собі юнак, тремтячим від хвилювання голосом освідчується у коханні, обожнюваній ним вже чотири роки, дівчині-весні. Це був сусідський хлопчина, Олег, який дивився і марив своєю русалонькою вже давно. Так, дівчина, дійсно. була привабливою: невисокого зросту, з гармонійними формами, пухнастим, хвилястим до пояса волоссям каштанового кольору, яке виблискувало під сонячним сяйвом блиском бурштину, рубіну, а іноді діаманту. І ще воно пахло весною!
Вони стояли під кущами дикої сливки після весняного дощу. Дрібні
квіточки ніжно падали на їхнє волосся разом з важкими краплинами дощу,
які не могли втриматися на пелюстках, і ніби посилали благословення цим
дорослим дітям.
Так прийшло перше кохання… Саме чисте, відверте, неповторне почуття, яке надихає людину, наповнює новим сенсом життя. Так, вони були просто щасливі, що живуть на цьому світі, що можуть жити одне для одного.
Пройшла весна , і наступило довгоочікуване літо, а з ним і перші випробовування.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670162
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Наталі Калиновська