Розділ І. 10

Капітан  боязко  постукав.  Відповіді  не  було.  Капітан  постояв  кілька  секунд,  тоді  врешті  наважився  і  зайшов.    Каюта  покійного  орка  була  набагато  бідніша  і  убогіша  за  його  власну,  навіть  незважаючи  на  розставлені  там  предмети  розкоші.  Характерник  ж  сидів  в  кріслі  того  закинувши  обидві  ноги  на  стіл.  В  руках  він  тримав  книжку  в  чорному  переплеті.  Бортовий  журнал,  здогадався  капітан.
- Ми  повитягували  все  ваше  спорядження.  Будемо  готові  відправлятись,  коли  відчистимо  корабель  від  «орків».  Ну  й  полишали  ви  там:  кров,  відрубані  кінцівки,  випущені  кишки.
Кайтім  не  звернув  уваги,  настільки  він  сильно  прилип  до  журналу.
- Знайшли  щось  цікаве?  –  спитав  Кайтім  навіть  не  відриваючись  від  читання.
- Нічого  особливого  –  капітан  сів  навпроти  нього.
Кайтім  одразу  ж  забрав  ноги  з  стола.  Неповага  показувати  свої  ступні  тому,  хто  сидить  навпроти  тебе.
- Ви  не  будете  заперечувати,  якщо  ми  скажемо,  що  мої  люди  допомагали  великому  характернику  проти  піратів.
- Мене  тут  немає.  Пожинайте  всі  лаври.
Капітан  задоволено  всміхнувся.  Він  чекав,  що  Кайтім  обуриться,  але  тому  було  все  одно.
- А  ви,  майстре  характернику?  Знайшли  щось  цікаве?
- Нічого  на  що  варто  звернути  увагу.  Ось…
Кайтім  простягнув  тому  журнал.  Капітан  одразу  ж  зрозумів,  про  що  той  говорив.  Імена  кораблів  та  кількість  забраного  вантажу.
- Це  поможе  пролити  світло  на  долю  кількох  кораблів  –  сказав  Кайтім  –  повідомте  сім’ї  померлих.
- Урукхаї  зовсім  здуріли!  –  обурився  капітан.
Його  нелюбов  до  жорстокого  характерника  зменшувалась.  Тепер  він  вже  не  вважав  того  аж  таким  монстром.
- Це  не  урук-хаї  –  спокійно  сказав  Кайтім  –  звичайні  дезертири…
- Звідки  ви  знаєте?
- Знаю  –  гірко  всміхнувся  Кайтім  –  проти  урук-хаїв  ми  б  не  вистояли.  А  ці  всього  лише  горлорізи.  Вони  не  знають  нічого,  що  могло  б  мені  допомогти.  Я  просто  дарма  витратив  на  них  час…
Він  встав  і  направився  до  виходу,  залишивши  капітана  на  самоті.
- Чекайте!  Ви  знали  що  вони  нападуть?  –  донеслось  з  каюти  –  ви  використали  нас  як  приманку?
- Довелось  –  признався  характерник  –  один  з  наших  братів  зник.  А  в  тутешніх  водах  бачили  корабель  піратів.  Потрібно  було  вияснити,  чи  дістався  той  характерник  до  берега,  чи  часом  не  сталось  чогось  в  морі…  А  це  всього  лише  жалюгідні  пірати.
- От  які  ви  характерники!  Ви  просто  погань!  Я  б  наказав  викинути  вас  за  борт,  але  не  хочу  ризикувати  життями  своїх  людей.  Радійте,  що  це  зійде  вам  з  рук…
- Радійте,  що  це  не  ті  кого  я  шукаю.  Інакше  йшли  б  ми  в  царство  Аданоса.  –  обірвав  його  Кайтім  і  вийшов  з  каюти.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2016
автор: Тост