Я приймаю те, що мені дають –
Чи то любов, чи гнів ступає до порога.
Я свою долю вибрала, свій путь –
Він був дарований мені від Бога.
Не знаючи, кого зоря куди веде,
Все одно наївно й свято сподіваюсь,
Що кожен у житті себе знайде́.
І час знайде́ для того, щоб покаятись.
Не переймаюсь тим, про що за спи́ною говорять.
Я бережу, як скарб всі найщиріші почуття.
Ціную тих людей, що завжди поряд,
Мені дарують віру в світле майбуття.
Беру з життя моменти головні,
Що дозволяють мріяти й творити.
Люблю людей з найкращих снів!
Хочу, щоб усі уміли так любити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670017
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Вікторія Фединишин