«Все повз. Спостерігай і зрозумій
Виднокіл ковтає море й сушу,
Поля їдять вершки біліючи дахів.
І ось ти в темряві. Пригадуй...»
(Шеймус Гіні)
Я попливу
На кораблі скляному -
Прозорому, як роса туману,
Я попливу
На скляний острів,
Де навіть крізь скелі
Світиться серце місяця -
Срібне, як усе осіннє
На нашому пастушому острові.
Я попливу
Під скляними вітрилами
Дивлячись крізь скляне днище
На почварок моря-темряви.
Я попливу
На кораблі прозорому
Шляхом примарного вітру,
Скляними веслами
Загрібаючи сині хвилі
Гіркі, як життя моє.
Я попливу,
Коли сам стану прозорим -
Прозорішим за саме повітря:
Таке біло-молочне
Повітря
Ірландії дощавої і вічно вологої.
І буду блукати
Серед синього спокою
Дзвінкого й зіркового
(Бо зорі - кришталеві цвяхи).
Буду складати
Вірші прозорі й легкі,
Не лишаючи тіні
На скляних каменях,
На скляних деревах,
На скляній траві,
На скляних квітах
І на скляних дверях
З одного світу до іншого.
Довіку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669882
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.06.2016
автор: Шон Маклех