Ніфелім – істота з людським обліком та демонічними силами. Народжується від союзу людей, або ельфів з духами, джинами чи демонами. Фізичні та магічні можливості класифікації не підлягають. Достовірно відомо випадки протистояння з ніфелімами. Проте живих свідків цього немає. Всього на території Антарії зафіксовано двох ніфелімів. Місцезнаходження їх невідоме. Точна кількість – невідома. Спроби вийти з ними на контакт з ними обернулись повним провалом. Поведінка характерника при зустрічі з ніфелімом – по ситуації. А краще не зустрічатись з ними. Є речі котрих краще уникати. Ніфеліми – одні з них.
З загального інструктажу майстра Брома для новачків.
***
Корабель наповнило димом. Наче густий-густий туман спустився на палубу. Орки розмахували шаблями, щоб розігнати його, але ні в кого це не вийшло. Бург кинувся туди, де ще мить назад знаходився чужинець.
- Хтось його бачить? – крикнув своїм.
Ніхто не встиг відповісти. В повітрі просвистіло кілька арбалетних болтів. Почулись крики. Крізь туман на Бурга бризнули краплі крові. Мора був зовсім близько, він відчував це. Шум та тупіт на палубі посилювався.
- Триматись купи! – кричав Бург, сам розуміючи всю тупість цього. Самим розумним було якомога швидше вшиватись з корабля…
Біля ніг Бурга впало тіло одного з його орків. В спині стирчав ніж.
- Дим скоро розсіється! – Кричав Бург – всім триматись купи!
Десь поряд промайнув плащ незнайомця. Бург міг би поклястись, що побачив потворну маску, чиї очі світились фіолетовим кольором. Він не вагаючись махнув шаблею по ньому, але не влучив. Тепер там не було нікого. До орка тепер дійшло. Ось для чого туман. В масці стають кристалічні фільтри, що заломлюють світло під іншим кутом. Мора бачив усе в іншому кольорі. Дим його маска відсіювала, для нього на палубі були просто фіолетові орки, що навмання махали шаблями.
- Боягуз! – кричав Бург.
Орки помирали один за одним. Їхні крики на кораблі зникали, зате повторялось гупання чогось важкого на палубу. Нерви в Бурга не витримували.
- Всі назад! – закричав він кинувшись геть з корабля.
Вискочив з корабля, схопився руками за крюки. Переліз по мотузках. На його кораблі залишилось ще троє. І диму там не було.
- Обрубуйте мотузки! – закричав своїм – пливемо по підкріплення.
Орки розгубились. Вони переглянулись між собою не знаючи, що робити. Їхній капітан ступив на палубу.
- А, чорт, я сам! – вихопив шаблю і заходився рубати мотузки.
- Там ж наші!
- Нікого там з наших вже немає. Їх убито. Всіх. Демоном в тілі мора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Тост