Життя –етапами крутими,
Лиш світло відчиняє двері,
З емоціями непростими,
Наповненням старих артерій.
Безжально -- в небуття, миттєво,
І все розкішне, і рутинне.
Зростає віра всіх суттєво,
Коли вперед своє, родинне.
Простерті щупальця столітні –
З коріння в крону, генетично.
Пухлинами проблеми світні,
Залежність сутності практично.
Покрите порохом минуле,
Тривимір розширяє межі.
Не прийняте старе -- забуле…
Міленіум... Новітні вежі…
31травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: палома