Характерники? Мерзенні мутанти, вбивці та злодюги. За монету вони вб’ють нечисть, що самі приводять. Я не можу дозволити їм ходити по землі, на котрій вони лише проливають чужу кров. Може колись це й бу великий та благородний орден, але зараз це лише горло різи, котрі чують лише дзвін золота.
Сенатор Понтій. Зі звернення до короля з проханням об’явити характерників поза законом.
***
Кораблі зіштовхнулись. З боку орчої шхуни полетіли абордажні гаки. Урукхаї – це як паладини, але тільки орки. Піратство не їх промисел. Це благородний орден захисників усіх знедолених…
Але в житті все інакше. В житті лицарі відрізняються від розбійників і убивць тільки тим, що на них броня і тим що вони можуть прикритись законом. Принцеси, королеви, герцогині чи княжні – це повії, що сплять з ким попало заради інтересів чоловіка чи батька. Королі жорстокі і безпощадні, бо якщо вони не будуть такими, то їх скине один з брехливих дворян, або і того власні діти. Реальний світ набагато сильніше відрізняється від того про який співають барди. Благородство, честь… Це міра само націнки.
Орки вискочили на корабель. Вони не одягали свої традиційні лати. На воді в них не зручно і якщо впав у них в воду то вже не випливеш. Зараз вони більше походили на піратів. Про їх приналежність до ордену свідчили намальовані білі долоні на лицях, традиційний знак. Двохметрові м’язисті велети зелених чи білих кольорів (сірі зустрічались надзвичайно рідко). Маленькі сплюснуті потворні голови, масивні скули, ікла, що стирчали з рота. Для нації, що опереджала інші своїми вченими та філософами, вони виглядали жахливо.
- Виходіть! – гарчав їх лідер – де старший?
Йому ніхто не відповів.
- Обшукати тут все! – гаркнув старший.
- Немає необхідності.
Орки зупинились. До них виходив всього один чоловік. Вони не могли його розгледіти, він був закутаний в плащ. На голову накинутий каптур.
- Ти капітан? – спитав орк.
Той ствердно кивнув головою. Він дозволив оркам оточити себе. Здавалось він цього й не помічає. Його це аніскільки не хвилювало.
- Мене звуть Бург – представився лідер орків. – Запам’ятай це ім’я!
- Добре – сказав чоловік – що вам потрібно?
- Що везете?
- Якщо вам потрібні припаси то повертайтесь на корабель. Мої люди скинуть вам їх.
- Ми тобі не пси, мора (людина – оркська мова)! – загарчав Бург – ми самі візьмемо, що нам потрібно! А якщо твої люди дадуть хоча б привід то ми…
- То що ви? – спокійно перепитав чоловік.
Бург розлютився. Мора зовсім не боявся його. Ще й мав наглість перечити йому…
- Тебе точно звати Бург? – запитав мора.
- Так, запам’ятай це ім’я!
- Добре. Я помолюсь за твою душу…
- Бос – окликнув Бурга один з орків – я впізнав його. Це…
Договорити він не встиг. З плаща в чужинця посипались маленькі кульки з яких почав сочитись дим. Він щільною сірою завісою вкривав палубу корабля.
- Вбити його – закричав Бург.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2016
автор: Тост