З крилом батьківським я лечу і далі,
Лунає вічний поклик з далини…
Достигла осінь одягла коралі,
І повсихали пізні полини.
У снах дитинство одяглося в спокій,
Де край дороги явір є високий,
Пора осіння заглядає в літо,
Де бродить вруна, де зелене жито…
Приспів:
Зміцнив давно я два крила,
Злетів у світ шукати долі,
І лине пісня, і слова,
Ростуть колоссям в хлібнім полі.
Сирота уже давно і вже дідусь,
Та крила тримають ще в польоті,
Пишаюсь життям, а внуками горджусь,
Бо скроні вже давно в позолоті.
Я ще полечу кудись удалину,
Бо ще у мене надійні два крила,
Дорогу здолаю в житті не одну,
Лише б в мене доля довіку була.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668957
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.05.2016
автор: Віталій Назарук