І дні, й літа в історію тікали,
Земля ростила все нові жита:
З’являлись Прометеї і Ікари,
Яким важливі люди, висота.
Відколи світ стоїть, мабуть, так буде:
Дорогою йдемо, по манівцях –
Запам’ятаймо всі, що ми є люди,
І Богом дана назва нам оця.
А висоту хай кожен вибирає,
Найважливіш – людське не розгубить,
В житті, що не завжди буває раєм,
Своє ім’я пронести й не зганьбить.
16.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668719
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)