Кого захищав?

Одна  история  из  реальной  жизни.


По  окопам  зимою  холодной
Землю  ты  от  "бандеров"  спасал.
Бил  ты  их  с  такой  яростью  злобной
И  детей,  и  свой  дом  защищал.

А  когда  дом  снарядом  пробило  
И  сравняло  всё  вместе  с  землёй,
За  детей  твоё  сердце  заныло,
Ты  отправил  их  к  тёще  домой.

И  бандеры  скорей  приютили,
Покормили,  обули  детей,
В  дом  хороший  они  поселили,
Чтобы  было  уютней,  теплей.

Чем  могли,  тем  семье  помогали:
Школа,  садик,  все  вместе  -  друзья.
И  за  дядей-бандерой  рыдали  -
Привезли  хоронить  от  тебя.

Ты  сегодня  всё  также  в  окопе..
Мысли  грустные  жить  не  дают:
Там  семья,  твои  дети,  бандеры,
Вместе  все  они  дружно  живут.

И  детишкам  там  тихо  ,  уютно,
Только  папу  к  себе  они  ждут..
На  могилу  до  дяди-  "бандеры"
Цветы  яркие  часто  несут.

Вот  сидишь  ты  теперь  у  корыта-
Ни  жены,  ни  детей  больше  нет.
Пред  тобою  все  карты  открыты,
Но  дороги  к  семье  больше  нет.

Вот  скажи  ты  теперь,  так  открыто:
Ты  кого,  от  кого  защищал?
Грузом  двести  дорога  укрыта
И  от  этой  войны  ты  устал..

Сколько  крови  напрасно  пролито!
И  слезами  залита  земля..
Сколько  судеб    бездумно  разбито?!
Дальше  нет  в  этой  жизни  тебя..






Переклад:  

Ти  в  окопах  зимою  холодною
Свій  Донбас  від  «бандерів»  спасав.  
І  ще  з  люттю,  такою  жорстокою,  
Ніби  дім  і  дітей  захищав.  

Як  будинок  сусіда  розбило  -
Так  буває  на  клятій  війні.
То  у  серці  тобі  защеміло  
І  дітей  ти  послав  до  рідні.  

В  центрі  теща  живе  України
І  зустріла  твоїх  діточок.  
Збіглись  люди  на  поміч  родині,
Хвилювались,  щоб  мали  куток.  

Годували  дітей  і  вдягали,  
І  зарадить  старались  усі.
Потім  ранці  до  школи  зібрали  –
Твої  діти  для  них  не  чужі.    

Дні  летіли  й  за  місяцем  місяць,  
Дітки  в  школу  й  в  садочок  пішли.
Та  собі  не  знаходили  місця,  
Як  їх  дядька  в  труні  привезли.  

На  Донбасі  тоді  він  загинув,  
Був  відважний  Герой  і  боєць.  
В  його  смерті  лиш  ти  тільки  винен,  
З  твого  пострілу  він  упав  ниць.  

Ти  сьогодні  ще  досі  в  окопі,
 Гнітять  думи  і  жить  не  дають.  
Сам  не  радий,  що  скочив  в  халепу–  
Звідусіль  вже  на  тебе  плюють.  

Твої  діти  десь  там,  між  «бандерів»,  
Прижились  і  нормально  живуть  
Навкруг  тебе  одні  лиш  руїни
І  вітри  там  холодні  снують.  

А  по  вулицях  мчать  бетеери,
Й  до  родини  відрізаний  шлях.  
Твої  діти  до  дяді-«бандери»
Носять  квіти  нарвані  в  полях.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668218
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: Ольга Калина