І погас той вогонь , тепер вже холодних зіниць ,
І рум*ян на щоках , ніби зовсім ніколи й не було ,
Я шукаю твій погляд у безодні відчужених лиць ,
Я його пам'ятаю , моє серце його не забуло !
Я блукаю місцями , де спогадів запах стоїть ,
Де хоч щось , хоч чуть- чуть нагадає про тебе ,
А час мов шалений кудись все біжить ,
Та я з ним не хочу ! Хай біжить, та без мене !
Я хочу лишитися тут, на межі ...
Тримаючи в пам'яті веселі , тепер вже сумні епізоди ,
Які іноді душу калічать , мов гострі ножі ,
І водночас лікують в хвилини незгоди !
Скажи чом пішов ти від мене туди ,
Звідки ніколи й ніхто вже сюди не вертався?
Чом лишив після себе море сліз і журби ?
Чом з обіймів моїх , ти на небо так рвався ?
Не мовчи , тільки прошу , заговори як колись !
Я тишиною , по горло вже сита !
Ти пам'ятаєш , як любили пройтись
Поміж троянд і колосків жита ?
Ти прости мене , чуєш я прошу прости ,
Що за руку тебе не тримала , як йшов ,
За те що не крикнула :" Просто Живи "
Й за дитячу мою безнадійну любов !
VDYACHNA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2016
автор: VDYACHNA