Чому зозуля не співа,
Шукає все когось роками?
І не назвуть її вдова,
І не покличуть діти: «Мамо..»
Мені так шкода пташку цю,
І безнадійне «ку» хвилює.
« В гнізді, з любові й чебрецю,
Своїх дітей рости», – молю я.
А пташка знову мені: «Ку!»
Й сховалась у густому листі.
Почувся голос у ліску:
«Без неї діти піднялися.»
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)