Присвячується моєму класному керівникові та всім вчителям!
Дме сонце ясне в мідний ріг:
Весна у вирій відлітає,
Й смугляве літо на поріг
Так непомітно підступає.
Воно так кличе, манить нас
В нові, незвідані простори,
Та не забудемо про Вас,
Підкорюючи власні гори.
Ви - садівник, а ми - Ваш сад,
Укритий ніжністю й любов*ю:
Коли із неба сипав град,
Ви закривали нас собою
Хоч строгі інколи були,
Та зла ніколи не бажали,
Бо виривали бур*яни
І жити правильно навчали.
Бувало важко з нами Вам
І сльози очі наповняли,
Ми не хотіли чорних драм -
Ви розуміли й пробачали.
І хоч не перші квіти ми,
І хоч ми квіти не останні,
Для Вас ми будемо цвісти
Й співати будемо осанну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667722
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.05.2016
автор: Арлекін