Не сказане

Мамо,  тато.  Я  ніколи  не  говорив  вам  цього,  я  не  міг  підібрати  слів.  Я  не  знав  з  чого  почати.  Я  не  говорив,  що  люблю,  не  говорив,  що  ви  важливі  для  мене.  Я  злився  на  вас.  Злися,  коли  ви  відмовлялись  розуміти  мене,  хоч  і  намагались.  Злився,  коли  не  міг  зрозуміти  вас.  Злився,  в  моменти,  коли  ви  не  вірили  мене,  коли  бажаючи  захистити,  чи  нарозумити  мене,  казали:  нічого  не  вийде.  Я  злився,  бо  не  розумів  цього.  Злився,  коли  зрозумів,  що  мені  було  непотрібно  ваше  визнання.  Злився,  бо  сварки  з  вами  змушували  стискатись  моє  серце,  а  вас  старіти.
Але  є  одна  річ,  котру  не  змінити,  хто  б  що  не  говорив.  Ця  річ  банальна  та  проста,  як  світ.  Ми  –  сім’я.
Тепер,  проживши  третину  того,  що  прожили  ви,  я  розумію  наскільки  я  вдячний  вам.  Сказати  в  слух  я  не  можу,  не  вмію,  тож  ці  рядки  спочатку  побачить  папір,  а  потім  вже  ви.  Я  вдячний  за  все.  Я  не  ідеальний,  і  далеко  не  той  син,  котрого  ви  б  хотіли  бачити.  Але  я  знаю,  ви  любите  мене,  а  я  люблю  вас,  хоч  говоримо  ми  це  рідко.  Тільки  словами  всього  не  передати.  Я  вдячний  вам  за  вкладені  в  мене  зусилля,  та  за  те  добро,  що  ви  мені  передали.  Я  вдячний  за  твердість,  та  впертість,  що  генами  передалась  від  вас.  Я  вдячний  за  готовність  прийняти  та  підтримати  мене  в  будь-який  момент.  Я  вдячний  вам  за  ваш  приклад  подружньої  пари,  що  б  між  вами  не  відбувалось.  Вдячний  за  турботу,  вдячний  за  те,  що  в  мене  завжди  є  дім  куди  я  можу  прийти,  хоч  буваю  рідко.  Я  вдячний,  що  в  мене  є  ви.
Нехай,  ми  не  говоримо  цього  одне  одного,  нехай  не  завжди  ми  знаходимо  спільну  мову,  але  нічого  з  цього  не  забере  вас  з  мого  серця.  Дякую,  що  ви  в  мене  є!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2016
автор: Тост