…і звичайно мій біль найбільший.
вишиваю його на вікнах.
були кращі стібки раніше,
та вони вже скупались в ліках.
…і хтось плаче десь за спиною.
та навіщо ж? кому те море?
не замерзне воно зимою.
не його слід ділить надвоє.
тихий стогін – лиш просто звуки,
кимсь розгублені у надії…
та ж твій біль так ламає руки,
що ніяк аж ніщо не вдіють.
і навіщо Та кров пролилась,
якщо нині Одного мало?
так напевне вже смерть напилась?
щоб спалить, нам замало жару.
…і звичайно ж мій біль найбільший…
чужі сльози в затишшя кануть.
чужий холод в пітьмі не тішить,
чуже горе своїм не стане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667272
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: _Sensate-Jane_