люди сміються над життям
яке посміялось
і не важливо чи це у Празі
орли костелів забетоновані
отак як душі
згорблені трамваї кудись рухають
слухачів класичної музики
читачів бульварних газет
автоматично відчиняються двері перед першими в транспорті
а натовп як завжди в хвості
шахівниця бруківки монохромна
ходи будь-які
цей бій із самим собою
в лушпинні дощу
Праго
зерням дощі на вії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2016
автор: Принц Флорізель