Да шпарать шчэ с раннёф,
Ну, што вы, аж 7 кос
Мы тута накосывсь.
Мы тут аж наробывс.
Да й на: нам трэ ж на хліб
Хота быч, мій ты дідк.
От пак ув нас долгів
Ны й скілічкі в вовків.
Но хоноров аж 100:
Да коска-то огоВСК!
Так шо за косовіц
Ты, как в Мохрі ж, платы.
І, шо, ты ны дасі?
Так в рэбра ж шіхля тыцн.
Ой, моі тіточКі зь!
Як лёгка в псышчый жыць!
А во на тым конці с
Аз цістав ф жыдка с 7.
Так вота: мій Ёгін
Да й взевса й сам фкосіць
Хоць с пар уздыбляных
Да хвостый од звырів.
А то, ны дай Біг, з ріп
Да й озьМыш с 8 мышк.
Бо, о, в Поріпы скіль
Да водочка заўжды.
А полэ – дай вам в7!
7нацыть сотых в рыл ж.
Да й наце, нівалід,
Ты нам не пар мусгы.
Бо зь зарэ в бісунів
Прыдуць да й скосюць мні.
Сце й с паро тракторців.
А сцё – да, гой, за штых!
Аспектус в гав такый ш,
Бы ш ф Польшы шэ, дывы:
О то, за плотом, тфій
Так само фронт травічк.
Ну, й саботаж зробіл
О гэты сюкін сін.
Зарос усёй до мозг.
Зон абынд! Хэндэ гох!
... в нас вот жэ е косар
Шчэ й бильшый, чым в вовка й
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666988
Рубрика: Сатира
дата надходження 19.05.2016
автор: Кобзар Лаборськый