Уже й не потрібні дощі -
Земля напилася сповна.
Й затихли в садках хрущі,
І пісня дощу сумна
Пливе над землею й пливе,
ЇЇ не спинити нічим.
Весна без усмішки живе,
Неначе життям чужим.
А вітер не в силі ніяк
Хмарини прогнать дощові.
Чорніє старий вітряк,
Стоїть по коліно в траві.
А сонце, як бажаний гість,
Загляне.., та тільки на мить:
Між хмарами - райдуги міст
І пісня дощу знов бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: Радченко