Давай писати, як писали пророки.
Можливо, щось залишиться після нас.
Старі, затерті римами блокноти
Невпинно гризтиме дядько Час.
"Ми" в книгах між рядків, поміж словами,
Залишимось без імен навік.
Я припадав до рук твоїх губами,
А ти сміялась і бажала втіх.
Хотіла, щоб кохалися до ранку,
А вранці, переклавши почуття,
Закарбували відчуття світанку,
Заснули разом на віки.
І Бог їх знає, що писали ті пророки?!
Любили чи кляли земне життя?
Я записав слова і знаю: пройдуть роки,
Коли народиться твоє-моє дитя.
27.04.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T20-eiJINhs[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/5CHNgc5RG9w[/youtube]
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2016
автор: Kukhta Bohdan