Кримським татарам, які загинули і постраждали під час тотальної депортації у 1944 році, присвячую
Під крики ма́тірної лайки
Радянські НКВС-кати,
татар зібрали під нагайки
й до ЖД станцій повезли.
Бо вирішили при нагоді -
на чужину дорога їм.
Вершили долі всіх народів,
себе вважали за богів.
У потяги товарні жваво
штовхали злісно бідолах.
На сльози й стогін не зважали,
наводячи панічний страх.
Тримали без води і їжі
(яка ж то користь буде з них).
І корчачи гримаси хижі,
страшали дулами рушниць.
Везли в лиху, гірку годину
в незнаний і похмурий світ.
І тільки віддані тварини
кричали й вили їм услід.
Вели до пекла ці дороги,
вбиваючи вночі і вдень.
Від тифу, голоду і спраги
вмирали тисячі людей.
Незгодних, хворих - добивали.
Померлих - з потягів в яри.
А з ними і дітей зухвало,
які у вічність відійшли.
Ті, хто пройшов жахи катівні,
до місця врешті довезли.
А там на них чекали злидні,
життя без хліба і води.
Вмирали люди і надалі
від виснаження та журби.
А тих хто вижив, проклинали,
кричали вслід, що вороги.
Несли вони тягар роками,
бо "зрадниками" всі були.
Кати клеймом цим прикривали
знущання й злочини свої.
Та, відродившись, з плином часу,
додому повертав народ.
Попри озлоблені гримаси,
усупереч усіх тривог.
Бо ті, хто вкрав у них домівки,
їх не чекали, навпаки.
Чутки про них брехливі стрімко
плели постійно навкруги.
Та з часом затихала зло́ба.
Народ вертався до життя.
Надія оживала знову,
бо їхня це була земля.
Та знов звучать сумні новини.
Прийшов колишній, лютий кат.
І знову краде Батьківщину.
І знов жене із рідних хат.
А світ мовчить, мов занімілий.
Лише стурбований на мить.
Орда зухвала, здичавіла
чужими землями рулить.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2016
автор: laura1