О, це життя, спокійне і шалене…


О,  це  життя,  спокійне  і  шалене  ,  –
У  ньому  стільки  і  зухвальств  і  див.
Довкіл  червоне,  чорне  і  зелене,
Та  в  синьо-жовтім  долю  розбудив.

І  мріями,  і  діями  щоденно
Неспокій  віднаходив  у  собі.
А  світ  і  всесвіт,  знане  й  незбагненне
Були  зі  мною  в  радості  й  журбі.

Але  найкраще  –  у  красі  й  любові,
В  доцільності  –  це  зрозумів  тоді,
Коли  між  нас,  як  гілочки  вербові,
Цвіли  чуття  натхненно-молоді.

Коли  наш  син  потупцяв  по  дорозі,
І  саду  пахіт  вів  його  в  майбуть,
Став  з  усіма  в  держави    на  сторожі,
Щоб  Україні  й  сину  завтра  буть.  

Щоб  нам  мерзота  жить  не  заважала,
Добро  творити  на  своїй  землі,
Отруйне  і  вороже  вирвем  жало,
Щоб  відступили    сили    темні,  злі…
14.05.2016.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2016
автор: Вячеслав Романовський