Мій Гоголь такий,
Яким бачу лиш я,
Й дорога до нього
У мене своя.
В «Шинель» одяглася
«У ніч під Різдво»,
І мрія збулася:
З Солохою вдвох
Стрічали ми Голову
І Пацюка,
І Чуба старого,
Й смішного Дяка.
У «Ніч, у травневу»
В русалок танку
Я все ж, хоч як-небудь,
Знайшла не таку.
У місті, де чиниться
Суд непрозорий,
Була разом з Чичиковим –
Ревізором
В комічній виставі.
Зустріла ще й Вія,
Героя Остапа
І брата Андрія.
З Тарасом горіла
На дубі в вогні,
Як відьма, летіла
І я на мітлі.
Шукала учора,
Де місяць, зірки,
З Вакулою й Чортом
Плила залюбки
В небесному морі
У Пітер-столицю,
А там Катерину
Зустріла – царицю.
Заглянула в дзеркало
І до Оксани,
А потім із Гоголем
Всілася в сани.
І мчала нас Тройка
По сніжній Русі…
Читай, хоч потрошку,
І ти твори всі.
Й побачиш зсередини
Матінку Русь,
Та краще письменника
Я не берусь
Сказать про суворе
Міщанство й бридке,
Кріпацтво-неволю,
Життя нетривке.
Все Гоголь побачив:
Поміщицький рай,
Митарства собачі,
Картини Дніпра.
Сміятися будеш
Ти і сумувать…
Заставив він душі
Людські оживать.
Такий він, мій Гоголь, –
Полтавщини син.
З ним поряд – нікого!
Такий він один!!!
8.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665409
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)