У дня поминального дати немає –
Завжди він приходить з весняним розмаєм.
Несем свої душі, святково покірні,
Туди, де лежать-почивають покійні.
І так урочисто, і світло навколо,
Здається, що так не було ще ніколи:
Всі чисті і прибрані, щедрі на слово,
Підходять сюди люди знову і знову.
З далеких країв і з близьких вони їдуть,
Припасти щоб тут до останнього сліду,
«Пробачте», сказать, чи признатися в горі,
І аж потеплішає раптом надворі.
Збираються всі тут – не тільки родини,
Згадають про ту, чи про іншу людину.
І стільки в словах тих тепла весняного!
Шкода, що не знаєм життя неземного,
Та день цей ще, дійсно, і тим особливий,
Що кожен вертає додому щасливий.
23.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664817
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)