мені у дитинстві снилась війна
хоча я її ніколи не бачила
було моторошно
вітер у саду молоді горіхи гойдав
це певно щось у підсвідомості значило
бабуся розповідала матусі
а вона мені як в постіль
з нею немовлям влетів снаряд
не розірвався... доля була до них обачлива
а дід по татку загинув на тій війні
і він полетів... від дружини, малих
до місця свого призначення
перемога свята і сумна
постає тільки одне питання
чому людство за стільки віків
не навчилося цінувати життя
своє, чуже... мовчання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664750
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: *Svetlaya*