Як важко пробиватись крізь намул –
Але ж проб’ємось з дзвоном кришталевим!
Я націю свою, поки німу,
Благаю відрізнять зерно від плевел.
От десь би за поганьблене ім’я
Нахаба б на дуель отримав виклик.
А нам спідруч обпльованим стоять…
Чи за століття поневолень звикли?
Чи скоро тут тріумфувать добру,
Коли градоначальничок пихатий
Державну мову утоптав у бруд
І кинув, як масол, електорату?
Я голову за дружбу покладу
І щиро всіх запрошую до хати,
Але чому чиню комусь біду
Коли себе стараюсь поважати?
Стинаються надії і права
І краплені всуціль пакети лоцій…
А зелень все ж підважує асфальт,
Аби напитись до знемоги сонця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.05.2016
автор: stawitscky