Знов уява малює квіти, -
Пережитого не було.
Ми і досі наївні діти,
Сонце котиться за село.
Зачепився за ганок промінь,
Я - ромашка в твоїх руках.
Ще сльозою не вкрила повінь
Поцілунків невинний шлях.
Ще траву шовковисту хилить
Тіл незайманих наших хіть,
І зозуля до ранку квилить,
Ще сто років удвох нам жить.
Запашна зеленіє м"ята,
Стереже неспокійний сон.
Нетерпінням твоїм розп"ята...
Наближається унісон.
07.05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2016
автор: Ліна Ланська