[b]«Затоки талії - осині і очі... бірюзово-сині»[/b]
[color="#0930de"][b][i]Весна п’янить, душа вібрує
І вже на розум вдягши збрую)
На місці всидіти несила
Я мчусь туди, де моя мила
Де моя люба і кохана
Сама найкраща – бездоганна!
Сама ніжніша і пестлива
То промінь сонця, а то злива
То вітерець – то ураган
А то, безкрайній океан
Де шторм і штиль і хлюпіт хвилі
І золотий пісок – на милі
Затоки талії – осині
І очі… бірюзово-сині
Де скелі, рифи і каміння
Знайти фарватер – це уміння
Приборкати цей океан
І ви щасливий капітан
© Микола Карпець (М.К.)
*05.05.16* ID: № 664090
[/i] [/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2016
автор: Микола Карпець))