Можливо , комусь ця історія покажеться повним абсурдом. Можливо , хтось скаже , що я повна нездара . Я навіть не намагалася створити шедевр. Просто хотіла показати, якими нелогічними та необдуманими можуть бути вчинки людей. Інколи буває, що одна помилка ставить жирну крапку і відносинах двох людей. І потім ці люди тиняються по житті, намагаються щось виправити , щось зробити , а все в пусту. Тоді починаються сльози , алкоголь і пошук втіхи у чужих руках. Все могло б бути по іншому ,якби люди вміли пробачати , вміли дарувати ще один шанс. Життя було б набагато простішим , якби ми не були такими егоїстами. Ми завжди хочемо , щоб наші помилки пробачили і зрозуміли , проте ніколи не хочемо пробачити помилки інших. Проте, треба вміти бачити межу пробаченням. Вміти давати потрібну кількість шансів. Бо можна все життя прожити , терплячи зради , а потім пробачення і знову все по кругу. Занадто складна штука це кохання , щоб не наробити у ній помилок. Всі ми помиляємося, та хтось робить висновок і йде далі , а хтось губиться у щасливих спогадах.
На останок хочу побажати вам мудрості , побільше кохання , поменше помилок. Будьте сміливими , завжди ідіть вперед і все у вас буде добре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2016
автор: ВікаВишнюк