Не доживати в самоті

На  своїх  крилятах  ластівки
До  нас  тепло  весняне  принесли,
Гніздечка  причепурюють  свої.
Чарівну  пісню  подарують  солов"ї,

Шпаки  підспівують,  виходить  справжній  хор,
І  голуби  воркують  про  любов.
А  непосидючі  горобці
Й  синички  нині  у  турботах  всі.

Піклуються  про  діточок  як  слід,
Бо  ж  треба  їм  продовжувать  свій  рід.
Лише  зозуля  все  собі  кує,
Та  підкидає  у  гніздо  чуже

Яйця  -  своїх  майбутніх  пташенят,
Щоб  хтось  їх  виховав,та  тільки  не  вона.
Літає  та  усе  ку-ку,  ку-ку,
Комусь  літа  рахує  в  холодку.

Напрошується  висновок  такий:
Хтось  дбає  про  сім"ю  та  про  дітей,
Комусь  би  веселитися  й  гулять.
Коли  би  віку  в  самоті  не  доживать.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський