Я вічність не жив на цім світі,
А зорям було всеодно.
Планета плила по орбіті
І падало в землю зерно.
І жайвір співав у блакиті,
Йшли люди на смерть за метал,
Гойдалися маки у житі...
Без мене обходився бал.
До болю все скороминуще -
Закриється знов небосхил...
Одне лиш втішає в грядущім -
Залишиться зоряний пил...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662371
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Михайло Гончар