Довершено: Місто Весни

                                       «Вабить  мене  невідомість  цієї  імли...»
                                                                                                             (Гійом  Аполлінер)      

Довершено  -  весна  невловима,
Як  місто,  яке  я  будував  в  імлі
З  пелюсток  вишень  минулого  квітня,
Що  лишились  тільки  в  моїй  пам’яті,
Весна  зникає  й  відходить  -  в  імлу.
В  імлу  невідомості.  В  імлу  вічності.
Наче  молитва  останнього  тамплієра.
З  пелюсток  білих  збудований  храм
Нині  тільки  в  спогадах:  перехожі
Брудними  ногами  топчуть  його  чистоту,
Брудними  підошвами  стінами  міста,
Яке  ще  вчора  називалось  весною.
Нині  тане  в  імлі.  Нині  залишки  людяності
Десь  там  -  у  спогадах,  десь  там  -  у  садах,
Десь  там  -  у  храмі  квітневого  дня,
Одного  дня  чистоти  і  монахів-джмелів,
І  монашок-бджіл.  І  муралів-мурах,
Що  невтомно  будуть  зводити  місто:
Місто  Весни.  Яке  довершено,  яке  є,
Яке  буде,  яке  спалюють,  яке  пожирає  тлін,
Яке  буде  вічно  воскресати  і  виростати
З  вічної  тьми  небуття  -  Новою  Весною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.04.2016
автор: Шон Маклех