Ніколи не буває вороття
в минулий світ, коли у травах роси,
стрімкий потік у нашого життя,
але так хочеться розплести часу коси.
Та слухати уранці солов`я,
що колисає своїм співом вишні,
чекати дощ, казати те ім`я,
яке у всьому світі стало найдорожчим.
Щоби кохання знову пишний цвіт
прогнав із серця осені тумани,
шоб знову все, як у політ,
щоб весна звала на свої меридіани.
Швидесенько роки летять у вир,
наш човен пам`яті несе вітрами,
та не порушити його вітрил,
ніколи не забути те, що було з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2016
автор: Ниро Вульф