Нема куди подітися від спеки,
Вона тебе знаходить й в холодку,
Хоча заб"єшся у куток далекий,
Та дихать нічим, хоч стрибай в ріку.
У її хвилях можна освіжитись,
Від духоти сховатись хоч на мить.
Як без тепла нікому з нас не жити,
Так і від спеки все живе згорить.
Хай прохолодний вітрець остудить,
Напоїть дощик пшениці й жита,
То й матінка-земля так щедро вродить.
Хлібом і піснею хай доля розквіта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський