Вітер розвіває його душу
Шматочками пускає по світу.
Він ішов біля дит.садочку,
Де радісно всміхалися діти.
У відповідь він витиснув усмішку,
Бо ніхто його не розуміє.
Як це так кохати як дитина
Серденьком,яке уже не тліє.
У нього залишились теплі руни
Листи, в яких щодень радіє болем.
І спогади на смак кисло-солодкі,
Які він приправляє алкоголем.
Давно вже не дитина,розуміє,
Що не зайде вона в його орбіту.
У нього залишився тільки вітер,
Що розвіває душу по світу.
С.Кучерявий
22.04.16
14-33
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: kucheryavuy77