У тебе очі дивно бачать світ
Крізь шовк чи марлю в цятках.
Ти часом жмуришся як кріт,
Коли вдивляєшся в усі порядки.
Але коли навколо змахи крил,
Твій погляд зумить кожен рух,
І ти сама вже птах без довгих рим,
А вітер – твій небесний слух…
Ти знаєш, що птахам нелегко,
Бо небо слабкості не вибача,
Їх манить вже повітря тепле,
Та за два дні морозом убива.
Так, знаєш, що не в крилах щастя,
Що їхня воля до удару хижака,
Й коли їм доведеться впасти,
То буде вже остання висота.
Але ти відчуваєш, як на крилах
Птахи несуть до ангелів пилок –
Чарівно зібрану у нас ще віру
Із безкорисних вчинків і думок…
18.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: Долинська Людмила