[i]Коли муза образилась – зникни,
Всі слова в поцілунках поникли.
Погуляй під дощем при нагоді.
І кажи "давай ще", а не "годі".
Ти кохай і цінуй, мов в останнє,
Щоб вечірній сумний променад
Не тягнувсь до самого світання
Без поразок і кроку назад...
Коли в серці гримить канонада
І стабільно твій рух занепав,
Не шукай у безглузді відраду,
Хтось так довго ж на тебе чекав.
Хтось прощатися вмів лиш словами.
А в думках, мов безцінний сюжет,
Будував кожен день, щоб між вами
Розгорівся великий секрет.
Хтось малює свій світ по-новому.
Твою мрію заносить додому.
Ти для когось – найкраща весна
Серед шумного люду – одна.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2016
автор: Karo