ТИ ЛЕЛІЄШ, ЛОГОС

[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти  лелієш,  Логос,
                                                         в  інший  час,
в  інший  світ  –  збиваєш  з  пантелику…
Чом  я  мушу  мовою  мовчать,
як  у  думці  су́тнієш  без  ліку?..

В  цебер  світу,  наче  у  діжу,
ллєш  себе,  мов  невичерпне  сонце…
Я  на  посвіт  твій  не  йду  –  біжу:
З  хаосу  не  зліпиш  охронця!

Час,  що  йде  по  Божій  волі,  враз
з’єднуєш  у  ціле  –  воєдино:
сьогодення  і  прийдешній  час…
А  минуле  –  застеляєш  димом.

Ввечері  рожеві  пелюстки
щедро  розсипаєш    супокою!
В  ніч  таку  пірнув  би  залюбки,
щоб  розцвісти,  Логосе,  тобою…  

У  тобі  –  два  дивних  джерела,
дві  генези  –  людності  і  світу;  
притаманні  лиш  тобі  діла:
маточки  й  тичинки  –
                                                             єдність  квіту!  
                                   
Формулу  суцвіття  розгадав,
Як  пізнав  тебе  я,  тайний  Логос!
Ти  вдихнув  всі  розкоші  октав  
в  сутність  неба,  
                                                 всеохопний  
                                                                                         Лотос!  

І  тепер  я  з  вами  вік  живу,
шпорю  коней  вперто  ятаганом,
напнуту  тримаю  тятиву!

...Хоч  хулю  –
                                         прощаю…      
                                                                         Та  не  ганю.  [/color][/b]


21.04.2016
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 21.04.2016
автор: Олекса Удайко