В задумі глянув у вікно:
Там неба синь, внизу народ –
Задавнене німе кіно,
Як раритетний мій комод.
В нім все незмінністю живе,
Лиш я приречено іду
До тої, що терпляче жде,
Спіткавши вічності стезю.
Дивлюся, ніби в перший раз,
У неба синь, небесну даль.
Блищи, світи душі алмаз,
Та він затьмарився, на жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2016
автор: Г. Король