Як буйноквітно спінились сади!
Як прозирає в них лице надії!
Чи, може, це лиш елегійний дим,
Який легеньким вітерцем розвіє?
А чи мороз підступний посіче…
Брость молода – така безпечна жертва!
Залишиться у серці тільки щем,
Та ще бажання з відчаю померти.
Тому чекать не можемо плодів.
Це згин – лише терпіти і чекати.
Допоки душі наші молоді –
Полишимо поріг своєї хати,
Зімкнемо руки в коло затісне,
Теплом сердець нас віра поєднає,
І освятиться доля світлим днем –
Днем торжества рясного урожаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660859
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: stawitscky