Топчу ряст я недарма

Туманом  сизим  сни  лягли  рожеві
На  кучеряві  коси  і  чоло.
Життєва  осінь  кличе  вже  до  себе,
А  молодості  -  як  і  не  було.

І  де  літа  поділись  мої  юні?
Кудись  помчали  щастя  доганять.
Співають  про  кохання  серця  струни
Так  ніжно-ніжно  на  мажорний  лад.

Бо  недарма  на  світі  ряст  я  топчу,
Скільки  залишилось  іще,  лиш  знає  Бог.
А  залишу  по  собі  вірші-сповідь,
Читаючи,  мене  згадали  щоб.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660829
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський