Холодний піт, чоло вкрива,
хліб у долоні, вже трима,
І гірка котиться сльоза,
Його образа розрива.
Він і не думав,й не гадав,
Нині безхатчінком вже став,
Ця думка душу втопила,
Чи ще терпіти, є сила?
Колись дружину пригадав,
Під неї руки підкладав,
Тож не хотів, щоб вмирала,
Страшна біда, все ж забрала.
Дні у боргах, грошей не мав,
Тоді й квартиру, він продав,
Шкода, не мав і родини,
І працювати, нема сили.
Давно на пенсії, блукає,
Ніде прихистку немає,
Геть добива, його цей стан,
Тому й втікає, від себе сам.
Не знає тільки, куди іти,
Життя де краще, можна знайти,
Безвихідь знов, така є воля,
Чом безсердечна, така доля.
І знову руку протягне він,
Подайте лиш, кілька копійків.
Травень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2016
автор: Ніна Незламна