Стільки років гризла жінка свого чоловіка:
-І тюхтій ти,і нездара,й руки,як в каліки,
Он в сусіда купа грошей,а ще виграв у лото.
Із тобою,мій хороший,ну не жив би вже ніхто.
Але сталось таки диво,знайшов дядько десь мільйон
І прибіг такий щасливий,весь червоний,як піон.
Закричав з порога:- Лізо,я тепер багатий!
То ж збирай скоріш валізи,їду в Емірати.
Жінка з радості завмерла прямо серед хати:
-А який мені халатик із собою взяти?
Муж скривився,мов від редьки,крутнув головою:
-Хто сказав,що в цю країну їдеш ти зі мною?
Ти тепер відпочивай від свого невдахи,
Бо зі мною туди їде молоденька птаха.
Я тепер, сама вже бачиш, інший статус маю,
То ж тебе пробач,рідненька,більше не тримаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Galina Udovychenko