Заберу я журу і печалі,
І у степ понесу за село.
Наді мною пливуть білі хмари,
Кличуть в світ лебединим крилом.
А за хмарами сонце ховається,
Лиш проміння своє шле здаля.
Я з надією в хмари вдивляюся,
Може візьмуть мене за моря...
Може десь за морями за синіми
Я синочка свого там знайду,
І печаль, і журу там розвію я,
І відчую, що я ще живу.
Та мене зустріча лиш калина,
Одиноко стоїть за селом,
Під калиною чорна могила,
В ній синочок мій спить вічним сном...
До могилки його прихиляюся,
Хочу злитися з нею навік.
Та мої білі хмари вертаються,
Лебединим крилом кличуть в світ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659620
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.04.2016
автор: геометрія