Старий під'ізд, де написи віщують,
Біля дверей котячий туалет.
На сходинках безхатченки лаштують
Для себе місце із старих газет.
Якась іржава кілька на папері,
Сухий окрайчик хліба і вино.
Ім затишно, бо всі закриті двері,
І п'ють по черзі доки бачать дно.
Один із них прорік із виду синій,
Брудну злизавши краплю із руки:
- Так гарно сидимо ми з вами нині.
Оце життя сьогодні, мужики!
А в цей же час у лондонському клубі
П'ють джентельмени каву з кон'яком,
Новини продивляються в ютюбі,
Попахуючи дорогим димком.
А на столах - всі мріі для гурманів,
На стінах Ботічеллі і Далі,
Зелений оксамит м'яких диванів
І крісел величаві кораблі.
Один з панів печально так зітхає
І врешті так ліниво промовля:
- Ви знаєте, а Захід загниває...
Приречений він, відчуваю я.
***
Моралі тут немає і не буде,
І не робіть із цього відкриття.
Що маєте - цінуйте завжди, люди,
І з радістю приймайте це життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659489
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2016
автор: Любов Вакуленко